Чернігівський ліцей №12

Початок весни ми відзначили походом до драматичного театру. Тільки коли ти приходиш до театру, коли відчуваєш мурахи по шкірі, напруження зору і  кожен подих  у суцільний тиші, ти розумієш, як сильно  обожнюєш театр. Гарна вистава – це   вибух вражень, павутина думок. Саме це ми відчули того вечора.

«Каліка з острова Інішмаан» – вистава про тяжке життя   людей на Ірландських островах в 30-х роках XX ст. Тут все справжнє, усе реальне, але гірке для сприйняття. Острови – скажені, люди – навіжені. Розмовляють з каменями, живуть своїми плітками та історіями, вони повністю ізольовані від реального світу. Але ж живуть, бо разом.

Протягом усієї п’єси постає питання: «Що таке шанс для кожного з них?»  Вирватися на Континент, відчути свободу, скуштувати солодощі? Головний герой намагається змінити своє життя: він їде на кінопробу до Голлівуду. Бачить сни, гукає потонулих батьків, кличе Бога на поміч та на захист. Але все ж таки каліка Біллі повертається через чотири місяці до своїх тіток, знайомих, друзів. І робить це не тому, що пробу провалив, а тому, що розуміє: щастя там, де тебе люблять і чекають.

Три години абсолютної напруги, за які ти забуваєш навіть про себе. Ти дихаєш сценою,   а вона – тобою. І все залишається десь там, на вулиці, у відгуках сучасного життя. Треба тільки не загубити себе.

Учениця 8-Б класу Єременко Наталія