ЗСШФМП№12

Я за природою своєю – мандрівниця.

Так сталось, що до 11 років я жила в Німеччині (батько – військовий лікар) в Потсдамі, де ми часто сім’єю відпочивали в одному з найкращих королівських парків Європи –  Сан-Сусі.

Їздили багато, бо батько служив в різних країнах, тому з дитинства відчувала інтерес до нових міст, звичаїв і культури різних народів. Цей інтерес не згас і в зрілі роки. Але з багатьох міст найбільше люблю Чернігів, де живу з 1961 року, Київ, де була студенткою, Львів і Ригу, де живуть мої друзі і де відпочиваю душею.

Вперше в Ризі я побувала в 1967 році, коли стала делегатом від Київа на студентському фестивалі і зустрілась зі школьною подругою – Людмилою Ситнік (Крутіковою), студенткою Латвійського універсітету. З того часу я буваю в Ризі раз на 2-3 роки, щоб послухати орган в Домському соборі, або подивитись картини Миколи Реріха в художньому музеї; на березі Даугави проводжати поглядом океанькі лайнери з купола собору Святого Петра, за столиком в кафе слухати вуличного саксофоніста, повільно гуляти вузькими вуличками старої Риги.

Рига зворушує, приваблює – і я віддаю ій частину свого серця.

Стара Рига, яка будувалась з XIII ст., визнана ЮНЕСКО об’єктом світової спадщини і вражає поєднанням різних архітектурних стилів – від ренесанса, бароко і класицизму до югендстиля, і має своє неповторне обличчя. Давайте разом помандруємо по Ризі влітку і взимку.

Рига зацікавила мене і як вчителя тим, що педагогічна спільнота впроваджує нову європейську систему освіти. З 2003 року на запрошення директора Ризької сш №3 Людмили Крутікової (магістра, суспільного діяча, випускниці Чернігівської сш №1 1966 року) та директора Ризької української школи Лідії Кравченко я мала можливість приймати участь в семінарах і методоб’єднаннях з методики викладання літератури як заслужений вчитель України. Це спілкування та обмін досвідом збагачує і допомагає розширити межі педагогічної співпраці педагогів двох країн – України і Латвії.