Чернігівський ліцей №12

Під час соціально-психологічного супроводу першокласників, ми визначили коло питань, які потребують обоговорення з батьками та педагогами.

1. Адаптація. Поняття, яке супроводжує людину протягом її життя. Садочок, новий двір, ігровий майданчик – у вас, батьків вже була можливість дослідити, як саме адаптується Ваша дитина, що їй допомагає, а що заважає позитивному вирішенню цього питання. Використовуйте цей досвід і діліться ним з тими дорослими, які оточують Вашу дитину. Якщо ж дитина демонструє ознаки дезадаптації , варто приділити цьому питанню достатньо уваги.
2. Готовність до школи. Дбайливі батьки іноді занадто багато уваги приділяють академічній готовності до школи (дитина вміє читати, писати, рахувати як другокласник), але забувають про мотиваційну готовність («я хочу вчитись», «мені цікаво дізнаватись в школі про щось нове») та соціальну готовність («я вмію знайомитись, хочу товаришувати», «якщо мене образили, знаю кому з дорослих про це сказати», «якщо в мене щось болить – то як про це повідомити оточуючим» і т.ін.). Інколи сам образ школи настільки різниться від реальності, що дитина вже від початку починає негативно сприймати навчання («мені так сумно», «там немає стільки іграшок як вдома», «чому школа не така, як в книжках та мультиках»). Реальний образ школи варто створити заздалегідь. Самостійна екскурсія школою також не завадить. Активно допомагати вчителю в створенні цікавої атмосфери в позаурочний час – чудова ідея!
3. Здібності дитини. Бажання батьків визначити їх раз і назавжди інколи таке значуще, що аргументи про те, що певні пізнавальні процеси ще формуються, що інтерес до предметів може змінюватись, що життєва та професійна перспективи формуються лише в підлітковому віці і саме тоді варто спів ставити їх з результатами академічних досягнень дитини, часто ігноруються.
4. Роль першого вчителя. Очікування від першої вчительки суто індивідуальні і залежать від власного досвіду батьків, їх бачення системи сучасної освіти. Головне – це не очікувати, що вчитель замінить батьків або візьме на себе роль вихователя для всієї родини. Пам’ятайте, що вчитель також потребує інколи вашої підтримки та допомоги. Образ Вчителя, як носія ексклюзивної інформації вже не такий ідеалізований як раніше. Дитина, яка йшла до школи десять років тому сприймала вчителя як гуру. Зараз, коли дистанція між поколіннями в родині майже знівельована, дитина сприймає вчителя як дорослого,який має дослухатись до її бажань та задовольняти їх. Вчителі ж які працюють в школі, цю роль не готові виконувати, дякувати їм. Виникає дисбаланс, в якому дитина не винна. Вона просто переносить модель спілкування з батьками на вчителя. Для виопрацювання суттєво нових видів зв’язків з вчителів потрібен час, бажання і позитивний досвід двох сторін.
5. Сором’язливі діти. Дане питання ми ще розглянемо окремо. В цілому важливо визначитись, чи сором’язливість проявилась з приходом до школи чи дитина була такою більшу частину життя. З даним запитом батьки звертаються досить часто. Під час консультації іноді з’ясовуємо, що і самі батьки поводяться в житті сором’язливо. Тобі варто починати з себе. Якщо ж до такої поведінки дитини призвів негативний досвід в школі чи поза нею, варто поставитись до сором’язливості як до тимчасової втрати поваги до себе і спільно з психологом виопрацювати програму допомоги.
6. Неуважні діти. В цілому, значна частина дітей першого класу (в минулому навчальному році  – 54%) демонструють під час психодіагностичних зрізів низький рівень окремих характеристик уваги як пізнавального процесу (концентрація, розподіл, переключення).  Причини неуважності досить індивідуальні. Наприкінці навчального року ці показники суттєво зменшуються, що може свідчити як про корекційно-розвивальну функцію навчання, так і характеризувати особливості  розвитку даного процесу протягом тривалого періоду часу. За необхідності складається програма додаткових розвивальних занять (попередньо проводиться психодіагностичне дослідження).