Чому нації занепадають?
У День Соборності України Івано-Франківський театр вразив нас своєю постановкою вистави «Нація» за одноіменною книгою Марії Матіос. «Це наш подарунок усім чернігівцям»,-каже жінка, коли її запрошують на сцену після довгих оплесків, — сюжет вистави зараз дуже актуальний, хоча книгу я писала у 80 -ті роки. Навіть не думала, що знову переживатиму сюжет у реальному житті».
Отже, про що ця історія? Насправді вона починається там, де закінчується ваше бачення гуманного театру: якщо вистава не збуджує і не перехоплює подих, то навіщо ви придбали квиток? «Нація» – це справжнє пекло, яке вражає тебе повністю, пережовує і ковтає, ковтає, ковтає…Я щиро вважаю, що до такого не можна підготуватися, адже усі можливі позитивні думки і нариси доводиться залишати вдома – на сцені сьогодні інший вимір.
Три історії про справжніх людей, що знають реальність, на відмінну від нас. Вони зіштовхнулися з нею і живуть, поки Бог до себе не покличе. Але правда така, що він кличе і не змушує довго на це чекати. «Кров не має нації,» — головна цитата усієї вистави. Смерть скрізь, і люди гинуть, не залишаючи після себе історії. Терор долі закінчюється смертю для всіх, хто має намір піти проти свого народу, проти самого себе. Хіба це не мораль для усіх живих?
Символом вистави стає лялька-мотанка, яка за повір’ям є зв’язком між тими, кого вже чи ще нема на землі і тими, хто досі тут. Ніби натяк на замислення над своїми вчинками, перед початком вистави на кожному стільчику поклали маленьку версію цього символу, зроблену акторами театру. Ніби спостерігач, вона стоїть на моїй поличці і змушує переживати всі думки та емоції знову. І знову…
Наталія Єременко
